1000 днів. Майже три роки нескінченної темряви, крізь яку пробивається світло — світло нашої віри, незламності та любові до рідної землі.

1000 днів  повномасштабної війни. Це 1000 світанків, що починаються з молитви за тих, хто стоїть на захисті. Це 1000 ночей, сповнених тривоги, коли найціннішим стає голос рідних у телефонній слухавці. Це дні й ночі, коли сльози переплітаються з усмішками, бо навіть у найважчі часи ми знаходимо сили жити.

Це 1000 днів, коли матері вдивляються в порожні двері, чекаючи своїх синів. Коли діти пишуть листи батькам на фронт і засинають із думкою: "Татусю, повертайся". Коли сім’ї, розкидані війною, тримаються за надію і силу одного слова: "Дочекаюся".

Ці 1000 днів стали випробуванням для кожного українця. Особливо для освітян, які в умовах війни залишаються опорою для дітей. Кожен урок — це не просто передані знання, це промінь надії, який підтримує дитячі серця, даючи їм силу мріяти і вірити у світле майбутнє. У ці нелегкі часи освітяни ще раз довели, що їхня професія — це не просто робота, а справжня місія. Вчителі не тільки продовжували навчати в укриттях, у тимчасово окупованих регіонах, онлайн чи серед руїн, але й стали волонтерами, кухарями, рятівниками. Вони приймали внутрішньо переміщених осіб у своїх домівках та школах, створюючи безпечні простори для тих, хто втратив домівки, плели сітки, виготовляли окопні свічки та передавали допомогу на передову. Вчителі стали не тільки педагогами, але й гуманітарними працівниками, організовуючи збір продуктів, ліків та одягу, допомагаючи фронту та цивільному населенню, забезпечуючи дітей необхідними навчальними матеріалами в умовах, коли ресурси були обмежені. Освітяни продемонстрували неймовірну здатність адаптуватися до обставин, знаходячи нові способи навчання, підтримки та допомоги в тих місцях, де це було найбільш необхідно. Їхня самовідданість і жертовність — це ще один важливий внесок у нашу перемогу. Педагоги стали не тільки носіями знань, а й джерелом безмежної надії, сили та відваги. Їхня роль у відбудові України незаперечна, і ми завжди пам’ятатимемо, якими героїчними і безкорисливими були , і є ці люди зберігаючи і захищаючи не тільки знання, але й людяність у найважчі моменти історії.

Ця війна — найбільше випробування для нашої нації. Але ми стоїмо. І будемо стояти, бо за нами правда, пам’ять і земля, яка ніколи не скориться.

1000 днів. Ми плачемо за тими, хто пішов. Ми молимося за тих, хто боронить наш дім. І ми знаємо що наша боротьба не даремна. Ми переможемо. І коли це станеться, над кожною українською хатою замайорить синьо-жовтий прапор, а сльози горя стануть слізьми радості.

Слава Україні! Героям слава!